Breaking news

“Можемо давати тотальну відсіч Росії”. Українці відзначають День гідності та свободи

Сьогодні, 21 листопада, в Україні відзначають День гідності та свободи. Українці вітають один одного.

Gazeta.ua пропонує коментарі користувачів Facebook, які варті уваги.

Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

“Про Революцію.

По-перше, я категорично проти оцих тупих аватарок “я учасник державного перевороту”. Бо це не гумор, а підігравання російський пропаганді і шарікову в шкірянці Ренату Кузьміну, який просуває ідею перевертання історії з ніг на голову.

По-друге, я проти оцих ідіотських “можемо ще раз показати”. Що показати? Що двічі люди поставлені на найвищі щаблі влади злили усе в унітаз? За кумання з деркачами, ставицькими і медведчуками? Чи хтось із тих, хто 21 лютого 2014 року побіг по крові за посадами, вибачився сьогодні перед родинами Небесної сотні за продані справи? І за реванш тих, хто з піною біля рота хоче все повернути взад.

Чи хтось із тих, хто побіг по крові за посадами, вибачився сьогодні перед родинами Небесної сотні за продані справи?

Вибачте мами і батьки, вибачте діти тих, хто загинув під час Революції Гідності. Ваші рідні герої, а ми дурні, що не проконтролювали, що роблять ті, хто випадково лишився на господарстві. Поки інші самооборонці і волонтери пішли воювати на фронт. Бо на той час це було важливіше. Здавалось, що ті, хто на господарстві не реанімують Медведчука з Портновим. Але ні.

Є трошки символізму, що обидва Майдани починались 21 листопада, дня архистратига Михаїла. Це покровитель війська і лицарів.

Тому нам не аватарки “я учасник державного перевороту треба”, а меч і стріли. І нарешті позбутися оцієї толерантності до ворогів, яка шкодить усі 30 років.

Окремо, кожному треба знайти свою місію і свою справу. Кожен культурний проєкт, історичне, інтелектуальне просвітництво оце те, що має бути зараз замість соплей і тупого пафосу.

Добро завжди програє, якщо воно без кулаків і без глибоко розуміння, хто я є. Час наростити м’язи і прокачати інтелект. Цього люцифери доморощені бояться найбільше”

Андрій Хливнюк, вокаліст гурту “Бумбокс”

“З Днем Гідності і Свободи! Не жлобіться будь ласонька.

А натомість, будьте вільні і веселі!

Ми під захистом армії янголів-охоронців – Українського Війська!”

Тетяна Микитенко, авторка проєкту “Рагу.лі”

“Якось Андрій розказав мені історію про розмову з пацанчиком, який визначив “своєю територією” свою квартиру, тоді Андрій самоцитувався “та навіть у собаки, яку вигулюють, поняття “своєї території” ширше і це моє, і це моє, і отой парк, і що за парком”.

Нас довгий час привчали, що наша територія в нашій країні менша навіть за кухню, бо і там розмови були пошепки. І от останні 30 років ми просто проходимо шлях здорового громадянина, який усвідомлює себе тим, хто має право і може вирішувати те, якою Україні бути, а не якою йому скажуть ті, хто все своє існування присвятив заштовхуванню цілої нації поближче до сортиру. З днем гідності!”

Проходимо шлях здорового громадянина

Михайло Басараб, політолог

“Щоб більше не доводилося виходити на Майдан, завжди треба осмислювати і вчасно виправляти помилки після Майдану попереднього.

Революція Гідності народила нову Україну.

Наше завдання постійно пам’ятати про сенс цієї революції і війни проти російського загарбника.

Переможемо!”

Віталій Дейнега, волонтер, засновник благодійного фонду “Повернись живим”

“7 років тому президентом України був Янукович, а прем’єром – Азаров. Медіа були окуповані і за рідкісними незначними винятками, казали що альтернативи митному союзу нема.

Армію було розвалено. Головним зовнішнім партнером була Россія, союз з якою наближався з неспинністю потяга.

В Україні транслювалися російські канали. Російські соцмережі випереджали Facebook. Пошуковик Yandex “перекривав” мости у Києві щоб відбити бажання їхати на Майдан.

Бізнеси масово віджималися представниками влади і практично не мали юридичних чи медійних інструментів захисту (навіть частина бізнесів олігархічних). Нова Пошта і Розетка вистояли, практично, дивом.

На дорогах стояли ДАІшники, на вулиці уже чекали беркута. Ми жили у тоталітарній країні, повністю узурпованій руками Портнова і компаніі на користь жменьки клептоманів. Корупція була нормою. Суспільний договір був доволі простим: ви не заважаєте красти тим, що нагорі, вони іноді дозволяють вам щось вкрасти знизу або відмазатись хабарем. Це була чи не єдина кістка, яку народу поки ще дозволяли гризти під столом.

І, звичайно, майже ніхто не вірив у можливість війни з Росією і у те що ми можемо давати їй тотальну відсіч: на вулицях Грушевського та Інститутській, в Донецькій та Луганській областях.

Цю відсіч дали звичайні люди, які возили у багажниках дорогих і недуже автомобілів зимову гуму на Майдан, допомогали там пораненим, кидали бруківку чи, згодом, взяли до рук зброю на сході.

Ці люди лишилися тут. Вони вже розучились боятися. Вони за звичкою не викидають літню гуму та тримають зброю змащеною. Вони вселяють віру в те, що у цієї країни є майбутнє.

Зі святом причетних! Смерть ворогам!”

Святослав Вакарчук, вокаліст гурту “Океан Ельзи”

“Свобода – коли літаєш.

Гідність – коли не нижче, але й не вище.

Два крила, що роблять Людиною.

З Днем Гідності і Свободи, Люди!”

Сергій Руденко, публіцист

“Це фото я зробив 30 січня 2014 року. Друга барикада на Інститутській.

Цю барикаду потім зруйнують. Саме біля неї будуть розгортатися найкривавіші події 20 лютого.

Вічна пам’ять Героям!

Слава Україні! З Днем Свободи і Гідності, друзі!”

20 лютого 2014-го Україна пережила найтрагічніший етап Революції гідності. У центрі Києва від вогнепальних поранень загинули 47 людей, понад тисячу дістали поранення.