День українського козацтва: отамани, які підкорили світ
14 жовтня – День українського козацтва. Свято відзначається в нашій країні з 1999 року.
19 років тому Президент України своїм указом встановив 14 жовтня як дату свята День українського козацтва. У президентському указі говорилося про історичне значення і заслуги козаків становленні української державності.
Козаки шанували релігійне свято Покрови пресвятої Богородиці, тому День українського козацтва та Покрови відзначають в один день – 14 жовтня. Громадські козацькі організації України налічують понад 70 тисяч членів.
До символів козацтва відносяться знаки отаманської і гетьманської влади: булава, бунчук, малиновий стяг з білим хрестом, пернач та інше.
Історичним символом українського козацтва стала Запорізька Січ. Її отамани укладали міжнародні договори, оголошували війни і перемир’я з Польщею, Кримським ханством, Росією, ставали героями фольклору.
У День українського козацтва пропонуємо згадати, чим прославилися найвідоміші отамани Січі.
Дмитро Вишневецький
Потомствений староста і спадкоємець князівського роду, володів 7 маєтками. У 1554 році був призначений польським королем стражником на Хортиці, де побудував фортечне містечко – прототип Запорізької Січі.
Відомий двома походами на Крим, активно боровся з Кримським ханством і турецьким султанатом. Щоб отримати військову підтримку, Вишневецький пішов на союз з царем Іваном Грозним. Після двох кримських походів відмовився від підданства московського царя.
У 1563 році козаки зазнали поразки в битві проти молдавського війська. Вишневецький був схоплений в полон та переданий турецькому султану для страти. Отамана вбили найжорстокішим чином – повішенням за ребро.
У народній творчості Дмитра Вишневецького пов’язують з легендарним козаком Байдою. В першу чергу – через однакову кару.
Самійло Кішка
Народився в сім’ї підданого польського короля в Каневі і в дитинстві називався Самуїлом, Самійло – козацький варіант імені.
Про перші роки життя Кішки практично нічого не відомо. За легендою, він був полонений турками і на 25 років став рабом на галерах. З полону повернувся на Січ, де його обрали отаманом.
За Самійла козаки повернули собі станові звання, які були скасовані польськими королями. У відповідь запорізьке військо разом з поляками брало участь в поході на Крим в 1600 році, а роком пізніше підтримало їх в затяжній війні проти шведів, захопили Вітебськ.
За даними істориків, Самійло Кішка загинув в 1602 році під час битви і помер від ран. Його тіло було поховано на батьківщині – в Каневі.
Северин Наливайко
Уродженець Гусятина (Тернопільська область) відомий організацією масштабного повстання проти Польщі і Литви, які на той момент контролювали правобережну частину України.
У 1954-1596 роках ополчення Наливайко та військо Запорізької Січі, яке приєдналося до нього, змогли завоювати Поділля, Волинь, частина Білорусії. Наливайко взяв штурмом Луцьк і Могильов, при бойових діях загинула безліч мирних жителів.
Повстання, врешті-решт, було жорстоко придушене польськими військами. У вирішальній битві в липні 1596 року військо козаків було розгромлено, а Наливайко був схоплений і доставлений до Варшави. За одними джерелами, гетьмана катували протягом року, а потім убили. За іншими – Наливайко спалили в мідному волі за розпорядженням короля.
Петро Конашевич-Сагайдачний
Уродженець небагатої сім’ї з-під Перемишля після навчання в Острозькій академії відправився на Запорізьку Січ. За кілька років Сагайдачний увійшов до списку ключових воєначальників Січі, після обрання отаманом вперше в історії Січі іменував себе гетьманом.
До років правління Сагайдачного відносяться найбільші успіхи козацького війська. У 1606-1614 роках провів кілька вдалих походів на Крим, де розбив ханське військо, захопив кілька найбільших турецьких фортець.
У 1618-1620 роках загони Сагайдачного вирушили в Московський похід. По дорозі були розорені десятки міст на території сучасної Росії. Козаки в складі Війська Польського взяли участь в штурмі Москви. Після перемир’я Сагайдачний кілька років вів дипломатичні переговори з Польщею і московським царем, щоб отримати для козацтва найкращі умови автономії. Гетьман навіть придушив бунт на Січі, що виник через незгоду козаків з прийнятими рішеннями.
Пізніше Сагайдачний домігся відновлення діяльності Київської православної митрополії.
Пам’ятник Конашевичу-Сагайдачному встановлений в Києві на початку однойменної вулиці. На його честь складена народна пісня «Ой, на горі та й женці жнуть», на її основі створено «Марш запорізьких козаків».
Іван Сірко
Козацький отаман став легендою ще за життя. Після його багаторічних походів на турецькі і кримські фортеці отримав від ворогів прізвисько «Урус-шайтан». Історіки нарахували близько 250 боїв і битв, в яких взяв участь Іван Сірко.
Сірко є співавтором відомого листа запорізьких козаків турецькому султану (існування цього документа в реальності так і не було доведено). Проте, Ілля Рєпін зобразив Сірко на своїй знаменитій картині.
На відміну від багатьох козацьких отаманів Сірко помер у своєму маєтку на пасіці на території сучасної Дніпропетровської області. У 1968 році під час спорудження Каховського водосховища могила Сірка була розкрита, а череп отамана перевезений до Москви для реконструкції його зовнішнього вигляду. Останки Сірко були повернуті в Україну лише в 1990-х роках, пізніше поховані в кургані Баба-Могила під Нікополем.
Петро Калнишевський
Останній отаман Запорізький Січі в середині XVIII століття воював у складі царського війська проти турків. Був генеральним суддею Січі, став членом делегації запорізького козацтва до імператриці Єлизавети Петрівни. Під час переговорів козаки намагалися домогтися від цариці ряду вольниць для Запорізької Січі, врегулювати земельні суперечки.
Після невдалої спроби Калнишевський і його прихильники спробували домовитися з турецьким султаном про перемир’я, козаки перестали пускати царські війська на свою територію.
У 1775 році військо Росії взяло Січ і заарештувало Калнишевського. Коли отамана схопили, йому вже було 85 років. В ув’язненні він провів близько 30 років, 28 з яких – в Соловецькому монастирі, де практично осліп в крихітній одиночній камері. За три роки до смерті Калнишевського помилували, проте він залишився на Соловках. Помер у віці 113 років.
