Breaking news

Чи зможе держава зберегти “Мотор Січ”

Авіабудування це галузь, що має геополітичне значення. Подальша доля націоналізованого підприємства “Мотор Січ” залежить від спроможності влади знайти економічних партнерів. Думкою щодо націоналізації з Gazeta.ua поділився економіст Борис Кушнірук.

Це питання політичне, воно зав’язане на тому, що Україна є не суб’єктом, а об’єктом політики. Два суб’єкти США і Китай зіштовхнулись у питанні доступу до технологій, які має “Мотор Січ”, каже експерт. Америка категорично проти того, щоб технології виробництва двигунів були передані китайській стороні. Китайцям же вигідніше купити ці двигуни разом із людьми, ніж працювати над їхньою розробкою. Технологічне шпигунство не є чимось новим. Україна опинилася між двома політичними гравцями. Перед нею постав складний вибір посваритися з Китаєм чи зі США. З точки зору геополітичних інтересів Америка для нас значно важливіший партнер, тому ми змушені іти на конфронтацію з Китаєм, пристаючи на вимоги Вашингтону не передавати підприємство та технологічний досвід.

Те, що В’ячеслав Богуслаєв (колишній власник “Мотор Січі”. Gazeta.ua) зумів зберегти підприємство взагалі диво. Двигунобудування як складова авіабудування це ігри дуже потужних держав. В технічні розробки потрібно вкладати мільярди доларів. А оскільки ця галузь має ще й геополітичне значення постає питання збуту цієї продукції. Вибір часто залежить не від того, чиї вироби технологічно досконаліші, а від геополітичних міркувань. Через націоналізацію виникнуть великі судові проблеми з китайськими інвесторами. Оцінка тих коштів, які вони здатні відсудити, може стати каменем спотикання, бо сума там доволі суттєва. Тому процес може розтягнутись на багато років.

Чи має “Мотор Січ” належати державі?

Я вважаю, що не має. Хоча це підприємство геополітичного значення, однак це приватний бізнес. Інша річ, що він неможливий без впливу держави. Тож треба думати, яким чином забезпечити його функціонування. Потрібно шукати інвесторів і партнерів, з якими можна спільно його розвивати. А це вже питання спроможності української влади вибудувати геополітичні відносини, які б дозволили, не створюючи напруження в зовнішній політиці, розвиватися цьому підприємству. США цікавить, щоб Китай не отримав доступ до наших технологій. Для нас найбільш оптимальними партнерами можуть бути Польща, Туреччина та Саудівська Аравія. Якщо ж ми не знайдемо партнерів підприємство просто зникне, бо воно потребує ринків збуту.

Китайці отримали доступ на підприємство ще за часів Порошенка. Після втрати російського ринку Богуслаєв був змушений продати його. Поява китайських інвесторів викликала стурбованість у США, які не бажали, щоб Китай отримав контроль над підприємством геополітичного значення. Зараз наша влада просто опинилася в ситуації, коли єдиний легітимний механізм блокування контролю інвесторів над підприємством це націоналізація. Юридично вона не є незаконною, але влада має компенсувати втрати та недоотримані прибутки інвесторам.

У влади відсутнє усвідомлення, що приватні підприємства такого типу потребують підтримки та активної участі з боку держави. Причому не через власність, а через механізм лобіювання та взаємодії з іншими країнами, що можуть забезпечити розвиток цих підприємств. Чи здатна на це влада питання. Приватні підприємці цього забезпечити не можуть це геополітична галузь. Так само як авіабудування і будівництво атомних станцій. Без держави вони не працюватимуть. Але націоналізація це крайній варіант. Після її проведення необхідно буде шукати партнерів, які б гарантували подальшу роботу концерну.

Китайські інвестори прагнуть відсудити суму у 3,5 мільярдів. Зможуть?

Ні, не зможуть. Будуть довгі суди, але я впевнений, що вони не отримають цих коштів. Постане питання яку суму вони вклали у розвиток підприємства? Це точно не 3 мільярди. Сума стягнення визначається конкретними показниками капіталізації, доходи підприємства тощо. Суми будуть доволі суттєві сотні мільйонів доларів, але аж ніяк не мільярди.

Чи загостряться відносини з Китаєм?

З точки зору геополітики Китай не буде нашим союзником фактично ніколи. Він надто далеко від нас, тому ми потрібні йому лише як сировинна держава, постачальник агропродукції та ринок збуту. Китай може бути нам вигідний тим, що готовий висунути територіальні претензії Росії, але не як стратегічний партнер.

Президент Володимир Зеленський надав чинності рішенню РНБО від 11 березня щодо повернення “Мотор Січі” у власність держави.