Breaking news

Жодної картоплі, моркви та хліба, а м’ясо на свята: справжній суворий козацький раціон

Сучасні українці і зараз із задоволенням вживають страви, нібито приготовані за старовинними козацькими рецептами, наприклад, куліш. Проте, що насправді їли герої, які оселилися на дніпровських порогах?

Як розповідає завідувач сектором Історико-культурного комплексу “Запорізька Січ” національного заповідника “Хортиця” Михайло Чередниченко, козаки не були вибагливими у харчуванні.

Дуже рідко їли печений хліб, бо борошна було небагато, і воно йшло на приготування популярної козацької страви – Саламати. Це шматки тіста, що їх варили у воді, ніби галушки.

Російський князь Семен Мишецкий, автор праці про Січ, писав, що Саламат запорожці їли раз на день, як гарячу страву. Брали його з собою в похід – вантажили на човни бочки з заквашеним тістом.

Куліш у ті часи називався “тетеря”. Готували з води, заквашеного тіста з додаванням пшоняної або іншої крупи. Картоплі чи моркви, які тепер додають до куліша, у козаків не було.

Як писав один монах з полтавських монастирів, який з братами приїхав на Січ, годували їх рибою чотири рази на день. Її виловлювали у навколишніх річках. Рибу переважно варили, зрідка – запікали, а ще засолювали або в’ялили.

В той час, як м’ясо було радше святковою стравою. Щоб поласували їм, кілька козаків скидалися грошима і давали їх кухареві, щоб той дістав м’ясо.

А найчастіше в раціон козака входили такі продукти: капуста, огірки, цибуля, хрін, буряк, яблука, груші, ягоди, гриби, горіхи. Все вітамінне і поживне.

Вже в часи останнього отамана Петра Калнишевського, коли запорожці стали займатися землеробством, особливу пошану мали солоні продукти.

В історії зафіксовано такий випадок. Кошового із Січі надіслали квашених гарбузів і огірків. Він написав листа, в якому подякував за чудовий продукт і зауважив, що на цей раз заквашено дуже добре, з листочками вишні, а ось минулого разу огірки були пересолені.

Що стосується напоїв: вживали квас, пиво, які варили самостійно. Власної горілки на Січі не було – її привозили з походів, або купували або обмінювали у селян.

За горілку селянин міг отримати навіть гарного татарського коня! Старшина могла пити вино, яке привозили з-за моря. Однак, у походах спиртне суворо заборонялося. Якщо ловили когось п’яним, наприклад, на морі, то викидали за борт.

Джерело